Переможцями конкурсу стали......

а ми поки збережемо це в секреті і всіх учасників запрошуємо на нагородження, що відбудеться завтра, 25 травня о 16.00 в приміщенні Музею історії міста Києва за адресою вулиця Богдана Хмельницького, 7.

Вулиця Андрія Малишка

Вулиця прокладена у 1970 році на місці колишньої Вищедубечанської вулиці, що існувала з середині XX століття під назвою 242-га Нова і пролягала вздовж Броварського шосе, перетинаючи Миропільську вулицю. Сучасна назва на честь українського поета Андрія Малишка — з 1971 року.

За свідченнями жильців цієї вулиці, тут є все, що потрібно за для хорошого життя.

Вулиця Петра Запорожця

Вулиця, якою я ходжу щодня має свою історію, її створюють люди, з якими я на ній познайомився. Пішли разом з нами їхніми маршрутами!

Мені та моїм знайомим вулиця Петра Запорожця подобається. Вікіпедія розповідає, що вона виникла у 1961 році внаслідок об'єднання Сухопутної і частини Ошитківської вулиці (обидві виникли у середині XX століття), з 1961 року – вулиця Академіка Вернадського (тепер на його честь названо бульвар у Святошинському районі). Сучасна назва на честь революціонера Петра Запорожця – з 1963 року. А мій інтерв’юер Валентин Васильович (55 років) розповів, що на місці села, що тут було, у семидесятих, а, може, і раніше тут сталося наводнення, рятувальники зробили свою справу, та вулицю почали заселяти. 

Проспект Петра Григоренка

Проспе́кт Петра́ Григоре́нка – проспект у Дарницькому районі міста Києва, житлові масиви Позняки, Осокорки.

Вулиця названа на честь українського правозахисника, генерал-майора Григоренка Петра Григоровича (1907-1987 років життя).

Перший будинок на вулиці

Початок забудови проспекту  з 1993 року. Перший будинок на вулиці – дім 38 (фотографія 07).

На сьогоднішній час збудовано багато житлових будинків, магазинів, школа, дитячий садочок. На проспекті знаходяться великі супермаркети «Епіцентр» та «Метро» (фотографія 08, 09). 

Андріївський узвіз

         

                                                                                                   Мій рідний дім, моя земля,

                                                                                        Моя прекрасна Україна,

                                                                                        І вулиця, де виріс я,

                                                                                        Навіки серце полонили.

Я дуже люблю своє рідне місто Київ, не тому, що я тут народився і живу, а тому, що це надзвичайно прекрасне місто, зі своєю історією, цінними історичними пам`ятками і чудовими людьми, які тут живуть. Кожна вулиця, майдан чи проспект мають свою дивовижну історію, яка відкриється кожному, у кого є бажання слухати і пізнавати. Тут є безліч місць, які варто відвідати, неважливо приїхали ви сюди вперше чи прожили все життя. До одного з моїх улюблених місць у столиці я хочу сьогодні запросити і вас.

Вулиця Урлівська

Моя вулиця достатньо нова на київській мапі. Проте і її назва уже встигла змінитися. Виключно номінальна функція попередньої назви – Житлова вулиця – у 1993 року змінилася на ніби-то просвітницьку – Урлівська – на честь історичного топоніму Урлів, узяту з літописів. Однак я гадки не маю, як це пов’язано одне з одним, коли виходжу зі свого двадцятидвохповерхового будинку пройтися вулицею, на якій живу.

Вулиця Кирилівська

З кожним роком наше місто змінює свій вигляд: виникають нові райони, будуються вулиці, закриваються старі фабрики та заводи, а на їх місці відкриваються нові установи. Старе швидко забувається, особливо, якщо пам’ять про нього ніде не збережена.

Щодня безліч киян крокують вулицями Києва за різними маршрутами: на роботу, додому, в магазин. За цим маршрутом їх нерідко оточують пам’ятки історії та культури, цікаві об’єкти з власною історією. Але дуже мало людей звертають на це увагу, і не тому, що не мають бажання, а просто тому, що мають замало інформації. Деякі з цих об’єктів, а найчастіше пам’ятки архітектури, так і зникають безслідно, адже не всі з них мають помітні таблички, що інформують про їх статус.